До мого фортеп'яно



Категории Леся УкраÏНка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Мiй давнiй друже! мушу я з тобою Розстатися надовго... Жаль менi! З тобою звикла я дiлитися журбою, Вповiдувать думки, веселi i сумнi.// То ж при тобi, мiй друже давнiй, вiрний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобi я в час вечiрнiй, Багато спогадiв тодi встає!// Картина постає: зiбравсь гурточок, Провадить речi, i спiва, й гука, На клавiшах твоïх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука.// Та хто се плаче там, в другiй хатинi? Чиє ридання стримане, тяжке?... Несила тугу крить такiй малiй дитинi, Здавило серце почуття гiрке.// Чого я плакала тодi, чого ридала? Тодi ж кругом так весело було... Ох, певне, лихо серцем почувала, Що на мене, мов хмара грiзна, йшло!// Тепер ота осiння хмара сива Мене дедалi бiльше покрива... Знов смуток? – що ж почну я, нещаслива? Хто ж восени весняночки спiва?...// Та серед того тяжкого туману Свiтив для мене ясний промiнь мiй, Я мала днину не одну кохану, Я забувала жаль i смуток свiй.// Коли я смуток свiй на струни клала, З'являлась цiла зграя красних мрiй, Веселкою моя надiя грала, Далеко линув думок легкий рiй.// Мiй друже! Тi хвилиноньки яснiï, Я при тобi найбiльше мала ïх, Твоï коханi струни голоснiï Будили зграï красних мрiй моïх.// Хоч я не завжди щиро говорила З людьми, хоч тяжкий розпач свiй Вiд рiдних, милих, найлюбiших крила, Та не вiд тебе, любий друже мiй!// А ти, мiй друже? Ти не крив нiчого. Своï всi гуки ти менi вiддав, На тяжкеє страждання серця мого Менi лагiдную потiху слав.// Розстаємось надовго ми з тобою! Зостанешся ти в самотi нiмiй, А я не матиму де дiтися з журбою... Прощай же, давнiй, любий друже мiй! 15. 03. 1890 р.
До мого фортеп'яно