<< Главная страница

ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦI ГОДИНИ ПРАЦI



Категории Леся УкраÏНка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1899р.

Оригинал Як я люблю оцi години працi, Коли усе навколо затиха Пiд владою чаруючоï ночi, А тiльки я одна, неподоланна, Врочистую одправу починаю Перед моïм незримим олтарем. Летять хвилини — я не прислухаюсь. Ось пiвнiч вдарила — найкращий працi час, - Так дзвiнко вдарила, що стрепенулась тиша I швидше у руках забiгало перо. Години йдуть — куди вони спiшаться? Менi осiння нiч короткою здається, Безсоння довге не страшне менi, Воно менi не грозить, як бувало, Непевною i чорною рукою, А вабить лагiдно, як мрiя молода. I любо так, i серце щастям б'ється, Думки цвiтуть, мов золотi квiтки. I хтось немов схиляється до мене, I промовляє чарiвнi слова, I полум'ям займається вiд слiв тих, I блискавицею освiчує думки. Передсвiтом чорнiє нiч надворi, I час гасити свiтло, щоб його Не засоромив день своïм сiянням. Погасне свiтло; та палають очi, Аж поки досвiтки в вiкно тихенько Заглянуть сивими очима i всi речi Почнуть iз темряви помалу виступати, Тодi мене перемагає сон. А ранком бачу я в своïм свiчадi Блiде обличчя i блискучi очi, А в думцi, мов тривога, промайнуть В дитячих лiтах чутiï легенди Про перелесника. Розказує, бувало, Стара бабуся нам, маленьким дiтям: Була собi колись дiвчина необачна... Про необачну дiвчину, що дорго За кужелем сидiла проти свята, I не молилася, й на дзвони не вважала, I спати не лягала, от за те До неï уночi з'являвся перелесник; Не дьяволом з'являвся, не марою, Спадав летючою зорею в хату, А в хатi гарним парубком ставав, Облесливим — речами i очами. Вiн ïй приносив дорогi дарунки, Стрiчки коштовнi й золотi квiтки. Вiн дiвчину квiтчав, i молодою Своєю називав, i коси розплiтав ïй, Речами любими затроював ïй серце I поцiлунками виймав iз неï душу. На ранок, як спiвали третi пiвнi, Зникав той перелесник, а дiвчина, Уквiтчана, убрана, засипала Камiнним сном. А потiм цiлий день Блiда ходила, мов яка сновида, I тiльки ждала, щоб настала нiч, Щоб з перелесником стояти на розмовi, А тим розмовам був лихий кiнець... А хто ж був перелесник той, бабусю? - Питала я в староï, та вона Хрестилась тiльки завжди i казала: Та не при хатi i не при малих дiтях, Не при святому хлiбовi казати. Не згадуй проти ночi, бо присниться! Так, я тебе послухала, бабусю, Не згадую нiколи проти ночi Про перелесника, моє свiчадо тiльки Нагадує менi про нього вдень. 19/Х
ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦI ГОДИНИ ПРАЦI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация