СIм струн



Категории Леся УкраÏНка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал цикл (Посвята дядьковi Михайловi) DO (Гiмн. G r a v e*) * Урочисто (iтал.). До тебе, Украïно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. I буде струна урочисто i тихо лунати, I пiсня вiд серця поллється. По свiтi широкому буде та пiсня лiтати, А з нею надiя кохана Скрiзь буде лiтати, по свiтi мiж людьми питати, Де схована доля незнана? I, може, зустрiнеться пiсня моя самотная У свiтi з пташками-пiснями, То швидко полине тодi тая гучная зграя Далеко шляхами-тернами. Полине за синєє море, полине за гори, Лiтатиме в чистому полю, Здiйметься високо-високо в небеснi простори I, може, спiтка тую долю. I, може, тодi завiтає та доля жадана До нашоï рiдноï хати, До тебе, моя ти Украïно мила, кохана, Моя безталанная мати! RЕ (Пiсня. В r i o s o*) * Весело (iтал.). Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. Гей ви, грiзнi, чорнi хмари! Я на вас збираю чари, Чарiвну добуду зброю I пiснi своï узброю. Дощi вашi дрiбненькiï Обернуться в перли дрiбнi, Поломляться ясненькiï Блискавицi вашi срiбнi. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвiю свою тугу Вiльним спiвом в темнiм лугу. Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. МI (Колискова. A r p e g g i o*) * Тут: акорди на арфi (iтал.). Мiсяць яснесенький Промiнь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти, малесенький, Пiзнiй бо час. Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гiрка хвилинонько! Лихо не спить... Леле, дитинонько! Жить сльози лить. Сором хилитися, Долi коритися! Час твiй прийде З долею битися, - Сон пропаде... Мiсяць яснесенький Промiнь тихесенький Кинув до нас... Спи ж ти, малесенький, Поки є час! FA (Сонет) Фантазiє! ти, сило чарiвна, Що збудувала свiт в порожньому просторi, Вложила почуття в байдужий промiнь зорi, Що будиш мертвих з вiчного ïх сна, Життя даєш холоднiй хвилi в морi! Де ти, фантазiє, там радощi й весна. Тебе вiтаючи, фантазiє ясна, Пiдводимо чоло, похиленеє в горi. Фантазiє, богине легкокрила, Ти свiт злотистих мрiй для нас одкрила I землю з ним веселкою з'єднала. Ти свiтове з'єднала з таємним, Якби тебе людська душа не знала, Було б життя, як темна нiч, сумним. SOL. (R o n d e a u*) * Рондо (пал.). Соловейковий спiв навеснi Ллється в гаю, в зеленiм розмаю, Та пiсень тих я чуть не здолаю, I веснянi квiтки запашнi Не для мене розквiтли у гаю, - Я не бачу весняного раю; Тiï спiви та квiти яснi, Наче казку дивну, пригадаю - У снi!.. Вiльнi спiви, гучнi, голоснi В рiднiм краю я чути бажаю, - Чую скрiзь голосiння сумнi! Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю, Тiльки й чуються вiльнi пiснi - У снi? LА (N o c t u r n o*) * Ноктюрн (iтал.). Лагiднi веснянiï ночi зористi! Куди ви од нас полинули? Пiснi соловейковi дзвiнко-срiблистi! Невже ви замовкли, минули? О нi, ще не час! ще бо ми не дiзнали Всiх див чарiвливоï ночi, Та ще бо лунають, як перше лунали, Веснянки чудовi дiвочi. Ще маревом легким над нами витає Блакитна весняная мрiя, А в серцi розкiшно цвiте-процвiтає Злотистая квiтка — надiя. На крилах фантазiï думки лiтають В краïну таємноï ночi, Там промiнням грають, там любо так сяють Лагiднi веснянiï очi. Там яснiï зорi i тихiï квiти Єднаються в дивнiй розмовi, Там стиха шепочуть зеленiï вiти, Там гiмни лунають любовi. I квiти, i зорi, й зеленiï вiти Провадять розмови коханi Про вiчную силу весни на сiм свiтi, Про чари потужнi веснянi. SI (S e t t i n a*) * Назва строфи на сiм рядкiв (iтал.). Сiм струн я торкаю, струна по струнi, Нехай моï струни лунають, Нехай моï спiви лiтають По рiднiй коханiй моïй сторонi. I, може, де кобза найдеться, Що гучно на струни озветься, На струни, на спiви моï негучнi. I, може, заграє та кобза вiльнiше, Нiж тихiï струни моï. I вiльнiï гуки ïï Знайдуть послухання у свiтi пильнiше; I буде та кобза — гучна, Та тiльки не може вона Лунати вiд струн моïх тихих щирiше. 1890
СIм струн